В попередній статті ми розглянули юридичну силу розписки, а також порівняли її з нотаріально засвідченим договором позики. В цій розглянемо, як скласти розписку правильно.
Для початку зауважимо, що в переважній більшості випадків на практиці розписка застосовується для підтвердження боргових зобов’язань (хоча цими відносинами і не обмежується). Маються на увазі грошові зобов’язання, позика грошових коштів. Виходячи з цієї обставини, продовжимо розглядати в подальшому розписку як форму укладення договору позики відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України (далі по тексту – скорочено ЦК України). Тобто за законом розписка – це договір позики, але не навпаки.
Розпискою позичальник лише підтверджує факт отримання позики та, можливо, кілька інших умов у дуже стисненому вигляді. В той час, як договір позики є повноцінним юридичним документом з детальним врегулюванням відносин його сторін, що дозволяє більш гнучко відобразити всі нюанси угоди та полегшити його виконання.
Правила складання розписки
У попередній статті ми визначили, що за зобов’язанням позики, сума якого дорівнює або перевищує 170 гривень, письмове оформлення угоди є обов’язковим.
Тепер слід визначитися, що потрібно вказати в письмово оформленому договорі позики – розписці, щоб максимально захистити свої кошти.
Для укладення договору основне значення мають істотні умови. За загальним правилом цивільного права, договір вважається укладеним у належній формі тільки, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору.
Перше. Закон встановлює, що за договором позики істотною є умова щодо предмета договору. Цивільний кодекс не відносить строк виконання договору позики та ціну до істотних умов договору, але краще передбачити й їх.
Друге. У договорі позики можуть зазначатися місце і час повернення позики, особа, якій необхідно повернути позику. На договір позики поширюються положення ЦК України про місце виконання грошового зобов’язання, передбачені статтею 532 ЦК, згідно з якою, якщо місце виконання грошового зобов’язання не встановлено в договорі, виконання проводиться за місцем проживання кредитора (позикодавця). Якщо кредитор (позикодавець) на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і повідомив про це боржника (позичальника), зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора (позикодавця) з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних зі зміною місця виконання.
Третє. До речі, грошове зобов’язання за договором позики має бути виконане в гривнях. Тобто, в договорі позики може бути визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку, сума, що підлягає оплаті, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Четверте. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти в тій же сумі, яка була передана йому позикодавцем) у строк і в порядку, встановлених договором. Якщо ж договором не встановлено строк повернення позики, або цей строк визначено моментом пред’явлення вимоги, позика повинна бути повернута позичальником протягом тридцяти днів з дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається поверненою з моменту передачі позикодавцю коштів або їх зарахування на банківський рахунок позикодавця.
Договором також може бути встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою).
Права позичальника також захищені законом
Зокрема, поряд з обов’язком боржника (позичальника) виконати своє зобов’язання щодо повернення позики, закон зобов’язує кредитора (позикодавця) прийняти виконання особисто або на умовах, встановлених договором.
Закон також надає позичальникові право виконати своє зобов’язання щодо повернення боргу шляхом внесення належних з нього грошей на депозит нотаріуса, якщо позикодавець відсутній у місці виконання зобов’язання, у разі ухилення позикодавця від прийняття боргу, а також коли відсутній представник недієздатного кредитора (екзотичний випадок у практиці). Про внесення боргу на депозит нотаріус повідомляє кредитора в установленому законом порядку.
Прийнявши виконання зобов’язання, на вимогу боржника (позичальника), кредитор (позикодавець) зобов’язаний видати йому розписку про отримання боргу частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредитору борговий документ (розписку), кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржнику. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати це в розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа на руках у боржника підтверджує факт виконання ним зобов’язання.
Відсотки або проценти
П’яте. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Це загальне положення законодавства щодо всіх видів договорів. Але є і безпосередньо регулююче договір позики. А саме.
Кредитор має право на отримання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Під обліковою ставкою розуміється процентна ставка, за якою центральний банк країни надає кредити комерційним банкам. Чим вища облікова ставка центрального банку, тим вищий відсоток стягують потім комерційні банки за наданий ними клієнтам кредит і навпаки. В Україні розмір облікової ставки з 12.12.2025 р. становить 15,5% згідно з інформацією з сайту НБУ.
У разі відсутності іншої домовленості сторін, відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В іншому випадку, договір позики вважається безвідсотковим, якщо він укладений між фізичними особами на суму, що не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (не більше 850 грн.), і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін.
Підсумуємо, як скласти розписку
Як правило, розписка – документ, який складається «на коліні». З чого випливають основні його принципи: простота, стислість, змістовність. При цьому люди хочуть максимального захисту від його порушення боржником. Крапка.
Тому, складіть бланк розписки на комп’ютері з графами для заповнення вручну тих позицій договору, які підлягають уточненню під час безпосереднього узгодження з позичальником. Решту незмінних умов, у тому числі обов’язкових, описаних вище, а також особисто ваших, зафіксуйте в цьому бланку договору позики. Таким чином, під час укладення договору з позичальником ви уникните поширених помилок, а відтак й ризиків неповернення коштів.
Намагайтеся заздалегідь передбачити всі етапи ваших відносин з позичальником як на стадії укладення договору, так і на стадії його виконання. Вам також слід передбачити ймовірність порушення позичальником договору позики (розписки), щоб у вашому бланку максимально посилити за це відповідальність боржника.
Оскільки питання відповідальності за порушення договору позики, є досить обширним і вимагає окремого розгляду, розглянемо його в наступній статті.
Для замовлення юридичної допомоги (консультації) перейдіть на сторінку конкретної послуги або
