Взагалі законодавство передбачає більше способів забезпечення виконання договорів. Проте зупинимося на двох найбільш розповсюджених, одному – не досить розповсюдженому та ще одному комплексному, який юристи нашої компанії «ЮристОнлайн.УКР» напрацювали в своїй практиці та перевірили його результативність протягом численного застосування.
1-й спосіб забезпечення виконання договорів – застава майна
Основна ідея застави полягає в тому, що одна сторона (заставодавець, боржник) передає іншій стороні (заставодержателю, кредитору) певне майно або інші цінності як забезпечення виконання певних зобов’язань, невиконання яких тягне право кредитора звернути стягнення на заставне майно для задоволення боргу.
До речі, застава нерухомого майна – це іпотека, за якою нерухоме майно залишається у володінні заставодавця (боржника) або третьої особи. До іпотеки відноситься також застава об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості.
Застава ж рухомого майна – це заклад, за яким таке майно передається у володіння заставодержателя або у володіння третьої особи за його вказівкою.
Застава може бути використана для гарантування будь-якої наявної дійсної вимоги або вимоги, яка може виникнути у майбутньому. Що може включати вимоги з таких договорів, як позика, кредит, купівля-продаж, оренда, перевезення вантажу та інших.
2-й спосіб – Порука
Відповідно до договору поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов’язку. І в разі порушення боржником свого зобов’язання поручитель відповідає перед кредитором нарівні з боржником.
Поручитель несе відповідальність перед кредитором у такому ж обсязі, як і боржник, що охоплює сплату основного боргу, відсотків, штрафів, відшкодування збитків, якщо інше не визначено у договорі поруки.
На відміну від угоди застави, що надає кредиторові пріоритетне право перед іншими кредиторами боржника на задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна, за угодою поруки кредитор, поряд з боржником, отримує додаткового боржника у вигляді поручителя.
Отже, і застава, і порука за своєю правовою природою є похідними договорами та укладаються додатково поряд з основним борговим зобов’язанням, договором. Але якщо боржник не виконує основне зобов’язання, додаткові договірні способи забезпечення не надають якихось особливих переваг в цьому плані, якщо їх так і залишити, не надавши їм забезпеченого державою пріоритету шляхом реєстрації обтяження.
Реєстрація обтяження (заборона відчуження)
Застава нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Обтяження – це заборона провадити дії з розпорядження та/або використання майна, яку передбачає закон, акти органів державної влади або посадових осіб, або така, що виникла на підставі договору.
Реєстрація ж обтяжень рухомого майна здійснюється на підставі Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
В реєстрації обтяжень на заставне майно зацікавлений, перш за все, кредитор, оскільки, з одного боку, лише в такому разі держава визнає факт такої події, надає їй визначений юридичний статус, пріоритет перед іншими кредиторами та, з іншого боку, надає кредиторові певний правовий інструментарій звернення стягнення на таке майно в разі порушення основного боргового зобов’язання.
І якщо з обтяженням нерухомого майна є чітке законодавче обмеження кола кредиторів, які мають право його застосовувати (банки, інші фінансові та нефінансові установи на підставі відповідної ліцензії, державна податкова служба України тощо) і, в разі виникнення підстав для обтяження, зобов’язані його зареєструвати, то з обтяженням рухомого майна ситуація дещо демократичніша.
Заборонити відчуження рухомого майна боржника може будь-який кредитор шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру.
Звісно, реєстрація обтяження надає кредиторові переважні права на заставне майно в разі невиконання боржником основного зобов’язання, та також передбачає додаткові можливості та процедури для розпорядження таким майном (звернення стягнення) для покриття виниклої заборгованості.
Проте, що робити кредиторові, який не має ліцензії на надання фінансових послуг, та й заборгованість вже виникла за іншим видом господарських операцій, ніж банківські (постачання, купівля-продаж товарів, надання послуг тощо)? Тобто ніяких договорів застави-поруки не укладалось.
3-й спосіб – Притримання майна
Так Цивільний кодекс України містить поняття притримання, як один із засобів забезпечення виконання зобов’язань.
Його суть полягає в тому, що кредитор може утримати майно боржника, яким він законно володіє і повинен його передати боржнику або третій особі, в разі порушення боржником свого зобов’язання щодо оплати цього майна або компенсації пов’язаних з ним витрат та збитків.
Наприклад, підприємство, що здійснює ремонт якоїсь важкої техніки, цілком має право утримувати це майно у себе, допоки власник, що замовив ремонт, не розрахується за його вартість.
Формально саме володіння майном боржника вже нібито і є спонукаючим фактором для останнього виконувати свої обов’язки з приймання виконаних робіт та їх оплати. Проте на практиці часто все відбувається дещо інакше. І подаються позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, і кримінальні справи про присвоєння, крадіжку тощо.
Тобто право притримання ніби й виникає з моменту порушення боржником договірних зобов’язань, але юридично не оформлене. До того ж розпорядження утримуваним майном не можливе. Проте, якщо право притримання юридично закріпити, зокрема й реєстрацією обтяження в реєстрі, названі недоліки нівелюються.
4-й спосіб – Гарантійний комплекс
Однак доволі часто виникають ситуації, коли під час укладання господарського договору кредитор не убезпечився жодним з названих способів, а порушення зобов’язання боржником відбулося. Що далі? Претензії, суди? Необов’язково.
Нами напрацьовано певну синергію названих вище способів забезпечення договорів у механізм “Гарантійний комплекс”, який довів свою ефективність навіть вже на стадії прострочення виконання договору.
Якщо боржник – не запеклий шахрай, подальші перемовини та юридичні дії дозволяють виправити ситуацію цілком.
Тобто укладаємо додаткові угоди із забезпечувальними заходами, реєструємо обтяження, контролюємо хід виконання графіку за договором, та, в разі подальших порушень, звертаємо стягнення на обтяжене майно. І тоді вже нехай боржник звертається в суди…
До речі, з прикладом застосування цього способу забезпечення виконання договорів в нашій практиці можна ознайомитися в статті “Гарантійний комплекс“.
Для замовлення безпосередньої юридичної допомоги (консультації) переходьте на сторінку конкретної послуги або
