Комерційна таємниця: 5 основних способів захисту

Інформація є однією з ключових цінностей для бізнесу, а полювання за нею стало новим напрямком діяльності. Конкуренти виявляють зацікавленість у різних аспектах, від заробітної плати працівників до технологічних аспектів виробництва товарів, що може порушувати комерційну таємницю.

Конфіденційна інформація та комерційна таємниця

Інформація є однією з ключових цінностей для бізнесу, а полювання за нею стало новим напрямком діяльності. Конкуренти виявляють зацікавленість у різних аспектах, від заробітної плати працівників до технологічних аспектів виробництва товарів.

Правовий статус конфіденційної інформації в Україні регулюється Законом України “Про інформацію”, згідно зі статтею 21 якого встановлено, що конфіденційною вважається інформація, яка стосується фізичних осіб, а також інформація, до якої обмежений доступ фізичними або юридичними особами, за винятком суб’єктів владних повноважень.

Визначення комерційної таємниці включено до Цивільного кодексу України. Зокрема, це означає інформацію, яка має секретний характер та обсяг, що робить її невідомою або недосяжною загалом чи в певних аспектах для осіб, що зазвичай працюють з подібним типом інформації. Ця інформація має також комерційну цінність та була об’єктом належних заходів для забезпечення її секретності відповідно до обставин, які були наявні, і були прийняті особою, що законно має контроль над цією інформацією.

Щодо конкретного переліку інформації, яку можна вважати конфіденційною або комерційною таємницею, чинне законодавство України не надає точних визначень.

Однак законодавство містить протилежний перелік відомостей, що не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (наприклад: кількість та склад персоналу, розмір їхньої оплати праці, наявність вільних посад, документація щодо сплати податків та обов’язкових платежів).

Конфіденційна інформація – це ширше поняття, ніж комерційна таємниця. Вся комерційна таємниця є конфіденційною інформацією, але не вся конфіденційна інформація є комерційною таємницею. Наприклад, розмір заробітної плати не є комерційною таємницею, але він може бути конфіденційною інформацією.

Будь-яка інформація, що представляє комерційну цінність, може бути віднесена до комерційної таємниці або конфіденційної інформації, окрім відомостей, які згідно з законодавством не можуть бути обмежені у доступі.

Своєю чергою, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» відносить саме до недобросовісної конкуренції, за яку встановлено відповідальність у вигляді:

• накладення штрафу Антимонопольним комітетом України;
• відшкодування спричиненої шкоди в судовому порядку;
• вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання;
• спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей.

Попереджувальні способи захисту комерційної таємниці

Це способи, спрямовані на підтвердження, забезпечення права власності на відомості, інформацію, матеріали, тощо, які складають зміст комерційної таємниці, збереження їх конфіденційності шляхом обмеження доступу до них як в місці знаходження, так і за колом осіб, встановлення порядку їх використання в ході комерційної діяльності володільця та правомочних осіб тощо.

• Реєстрація авторського права чи іншого об’єкта інтелектуальної власності (авторське право на літературні, художні, музичні твори, програмне забезпечення тощо, патенти на винаходи, корисні моделі, торгові марки для захисту брендів та логотипів, дизайн, топографії мікросхем тощо) — це процес офіційного визнання прав на певний твір, винахід або інший об’єкт, що підтверджує право власності на нього (виключне право на використання, розповсюдження або ліцензування).
• Розроблення внутрішнього документа (декларація, політика, положення або інструкція) з метою регулювання відомостей, що належать до категорії комерційної таємниці та конфіденційної інформації в компанії. Ця ініціатива виникає з того, що національне законодавство не надає чітких директив у цьому питанні. Такий внутрішній документ виступатиме внутрішньою нормативною основою для захисту конфіденційних даних. В ньому будуть уточнені деталі, такі як перелік інформації, доступ до якої обмежується, правила її зберігання, використання та передачі, а також встановлена відповідальність співробітників за можливе розголошення або неправомірне використання цих даних. Цей документ буде схвалений керівником компанії та роз’яснений працівникам, які також підтвердять свою ознайомленість підписом.
• Укладання договорів про нерозголошення інформації (Non-disclosure agreement, або NDA) з працівниками. Оскільки Кодекс законів про працю України не передбачає прямого обов’язку працівників зберігати робочі дані в таємниці, розуміння обов’язку нерозголошення може бути закріплене в окремому договорі з кожним співробітником. Це може також включати зазначення таких умов в посадових інструкціях для можливості притягнення співробітників до дисциплінарної відповідальності за порушення цих умов.
• Включення умов конфіденційності в господарські договори з контрагентами. У випадках, коли укладаються договори щодо надання послуг чи інші господарські угоди, рекомендовано узгоджувати умови стосовно конфіденційності. Ці умови можуть бути включені в окремий розділ договору або створені у вигляді окремої угоди про нерозголошення.
• Тренінги для співробітників, де пояснюються обов’язки з інформаційної безпеки. Просто підписування документів не гарантує, що співробітники дійсно розуміють, що можна розповідати, а що – ні. Тому рекомендується провести тренінг або консультацію для співробітників, де буде роз’яснено, як саме вони повинні дотримувати вказаних умов і уникати можливості розголошення конфіденційної інформації.

Досвід судової практики підтверджує, що простого існування положення про захист комерційної таємниці або переліку конфіденційної інформації не достатньо для забезпечення її адекватного захисту. Суттєвим є впровадження цілісної моделі захисту комерційної таємниці, що допоможе захистити компанію від можливих витоків інформації.

Це що стосується усталеної практики, так би мовити, консервативних методів. Проте прогрес не стоїть на місці, в тому числі й щодо засобів захисту комерційної таємниці.

Превентивні технологічні засоби захисту комерційної таємниці

Серед новітніх технологій, які використовуються для захисту комерційної таємниці, можна виділити:

• шифрування даних: використання симетричних та асиметричних методів шифрування для забезпечення конфіденційності інформації. Квантова криптографія також набуває популярності завдяки своїй високій стійкості;
• системи контролю доступу: впровадження багаторівневих систем контролю доступу, які обмежують доступ до конфіденційної інформації лише для уповноважених осіб;
• кібербезпека: використання сучасних технологій для захисту від кіберзагроз, таких як антивірусні програми, фаєрволи та системи виявлення вторгнень.

Міжнародний досвід

В рамках Світової організації торгівлі для вирішення цієї проблеми укладено Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності в 1994 році (Угода ТРІПС). Угода ТРІПС включає, зокрема, положення щодо захисту комерційної таємниці від незаконного придбання, використання чи розголошення третіми особами, які є визнаними міжнародними стандартами. Усі держави-члени, зокрема й Європейський Союз, зобов’язані дотримуватися умов цієї Угоди.

Більш детально питання захисту комерційної таємниці в Європейському Союзі врегульовано Директивою ЄС про комерційну таємницю від 2016 р., обов’язковою для всіх країн-членів.

Визначення комерційної таємниці згідно зі ст. 2 означеної Директиви включає інформацію, яка відповідає всім наступним вимогам:

• є секретною в тому сенсі, що вона не є загальновідомою або легкодоступною для осіб у колах, які зазвичай мають справу з відповідним типом інформації, як тіло чи точна конфігурація та збірка його компонентів;
• має комерційну цінність, оскільки є секретною;
• особа, яка на законних підставах контролює інформацію, вжила розумних заходів для збереження її в таємниці.

Серед заходів захисту комерційної таємниці Директива передбачає наступні способи:

• право власників комерційної таємниці звертатися до суду за засобами правового захисту з метою запобігання або отримання відшкодування за незаконне придбання, використання або розголошення їхньої комерційної таємниці;
• застосування тимчасових та запобіжних заходів проти ймовірного порушника, таких як припинення або заборона використання чи розголошення комерційної таємниці, заборона виробництва, пропонування, розміщення на ринку або використання товарів, що порушують авторські права, вжиття коригувальних заходів щодо товарів, що порушують правила, а також знищення або передачу власнику комерційної таємниці документів, предметів, матеріалів, що містять цю таємницю.
• забезпечення збереження конфіденційності комерційної таємниці в ході судового розгляду, зокрема шляхом обмеження доступу до документів та слухань обмеженому колу осіб.

Сполучені Штати Америки створили одну з найефективніших систем захисту прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Термін «договір про нерозголошення» часто асоціюється саме зі США.

Американське законодавство розділяє правові норми щодо комерційної таємниці в залежності від ініціатора захисту. Єдиний закон про комерційну таємницю, розроблений у 1979 році Комісією з уніфікації права, визначає відповідні правові положення в цивільно-правовій сфері. Хоча цей закон є загальним, більшість штатів прийняла його за основу. Закон визначає, що таке комерційна таємниця, її ознаки та встановлює відповідальність за незаконне привласнення комерційної таємниці шляхом заволодіння, розголошення або використання («misappropriation»).

Федеральний Акт про економічне шпигунство 1996 року надає федеральним органам повноваження переслідувати незаконні дії щодо комерційної таємниці, включаючи дії в інтересах іноземних урядів або агентів.

Комерційна таємниця охоплює всі види фінансової, комерційної, наукової, технічної та економічної інформації, що включає також моделі, креслення, програми, формули, ідеї, прототипи, методики, технології, процедури або коди, які зберігаються в будь-який спосіб, за умови, що власник вживає належних заходів для збереження її конфіденційності, а інформація має економічну цінність через відсутність доступу до неї третіх осіб.

Основними способами захисту комерційної таємниці в США є судові заборони, спрямовані на запобігання потенційному або фактичному незаконному привласненню комерційної таємниці. Згідно з американським законодавством, захист прав на комерційну таємницю базується на мінімальних вимогах, визначених Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), серед яких:

• судові заборони;
• відшкодування збитків;
• покриття витрат на адвокатські послуги та судові витрати;
• вилучення або знищення товарів, що порушують права.

Висновки

Отже превентивні заходи захисту комерційної таємниці включають різноманітні способи визначення змісту, обсягу та форми власне самого об’єкту захисту самим власником в кожному випадку індивідуально із застосуванням методів документування, реєстрації (авторського права чи іншого об’єкта інтелектуальної власності), іншого фіксування, вжиття заходів забезпечення конфіденційності, виявлення фактів порушення тощо.

Засоби судового захисту вживаються, зазвичай, вже на стадії виявленого порушення, а відтак й внаслідок частково втраченої комерційної цінності через компрометацію, тобто розкриття, хоча б й часткового, секретності інформації, що суттєво знижує ефективність порівняно з попереджувальними методами, які, в свою чергу, є й більш різноманітними, й не обмежуються лише рамками закону. Таким чином, кращі закордонні практики, особливо враховуючи досить непевне законодавче регулювання відносин комерційної таємниці в Україні, цілком прийнятні для застосування й у нас.

Для замовлення безпосередньої юридичної допомоги (консультації) переходьте на сторінку конкретної послуги  або