Об’єкти інтелектуальної власності

Українське законодавство, засноване на міжнародному (Бернська та Паризька конвенції), та в цілому відповідає йому, розділяє інтелектуальну власність (ІВ) умовно на чотири групи:

Перша група ІВ включає об’єкти авторського та суміжного права:

1. До об’єктів авторського права відносяться твори у сфері літератури, мистецтва та науки, а саме:

• літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі;
• виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
• музичні твори з текстом і без тексту;
• драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові шоу, циркові вистави, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
• театральні постановки, сценічні переробки творів і обробки нематеріальної культурної спадщини, придатні для сценічного показу;
• аудіовізуальні твори;
• тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання), субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами;
• твори образотворчого мистецтва;
• фотографічні твори;
• твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка, ювелірні вироби тощо;
• твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень;
• твори художнього дизайну;
• похідні твори;
• збірки творів, збірки обробок нематеріальної культурної спадщини, енциклопедії та антології, збірки звичайних даних, інші складені твори, за умови що вони є результатом творчої діяльності за добором або упорядкуванням змісту;
• ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва та інших сфер діяльності;
• комп’ютерні програми;
• бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
• інші твори.

2. Суміжні права включають:

•  виконання;
• фонограми;
• відеограми;
• програми (передачі) організацій мовлення.

Авторське право на твір виникає в результаті його створення. Моментом створення твору вважається первинне його відтворення в будь-якій об’єктивній формі (письмова, речова, електронна (цифрова) тощо).

Авторство твору, зазвичай, визнається за фізичною особою, яку зазначено автором на копії або оригіналі твору, якщо інше не випливає з інших доказів чи обставин.

Захист авторського права розповсюджується виключно на форму вираження об’єктів авторського права. Охороняються всі оригінальні твори, незалежно від оприлюднення, стану завершеності, їх призначення, жанру, обсягу та способу вираження.

Якщо використовуватися може частина твору, як самостійний об’єкт, наприклад, назва твору, персонаж, використання окремо від твору, у складі якого цю частину створено, такий об’єкт є окремим твором.

Водночас не підлягають захисту авторським правом технології створення та вираження твору, ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо їх у творі відображено, описано, пояснено або проілюстровано.

Суміжні права можуть належати виконавцю, виробнику фонограми, відеограми, організації мовлення тощо.

Передача або відчуження авторських та суміжних прав можливе лише в частині майнових прав. Особисті немайнові права не підлягають передачі або відчуженню.

До особистих немайнових прав входять:

• визнання авторства або виконання;
• ім’я автора або виконавця: вимагати або забороняти його зазначення, використовувати псевдонім;
• забороняти змінювати, викривляти будь-яким чином твір або виконання без дозволу автора або володільця суміжних прав.

Друга група інтелектуальної власності включає об’єкти патентного права: винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Правова охорона цим об’єктам надається шляхом видачі патенту.

До третьої групи віднесено об’єкти інтелектуальної власності, що поєднують т.з. засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг:

• знак для товарів і послуг (торговельна марка);
• комерційне найменування;
• географічне зазначення;
• доменне ім’я;
• інші комерційні зазначення.

Такі засоби індивідуалізації характеризуються належністю конкретному суб’єкту господарювання або товару (послузі). Наприклад, торговельна марка виділяє товари або послуги визначеного виробника (правовласника) на ринку та відрізняє їх від продуктів конкурентів.

Комерційне найменування виокремлює юридичну особу від конкурентів, а вказівка на географічне походження товару використовується для позначення конкретних місцевостей, міст, районів або країн, які мають тісний зв’язок з товаром, що виробляється.

Доменне ім’я є способом ідентифікації інформаційних ресурсів в мережі Інтернет. Доменне ім’я може бути частиною прав на торгову марку, якщо воно використовується для ідентифікації товарів або послуг, або як частина бренду для комерційного найменування.

Четверта група – складається з нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності: сорти рослин, породи тварин,
компонування напівпровідникових виробів, комерційні таємниці, наукові відкриття та раціоналізаторські пропозиції. Дані об’єкти інтелектуальної власності виділено в окрему групу, оскільки вони не входять в жодну іншу. Це єдине, що їх поєднує в цій умовній правовій класифікації.

Сорт рослин – окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів.

Порода тварин — це селекційне досягнення у тваринництві, яке полягає у виведенні групи племінних тварин (порода, породний тип, лінія, сім’я тощо) з новими високими генетичними ознаками, що стабільно передаються їх нащадкам. Також варто зазначити, що селекційне досягнення в племінному тваринництві визнається винаходом.

Компонування напівпровідникового виробу – сукупність взаємопов’язаних зображень, зафіксованих або закодованих певним чином, які утворюють тривимірну конфігурацію шарів напівпровідникового виробу, де кожне зображення відображає конфігурацію або її частину на будь-якій стадії виготовлення напівпровідникового виробу.

Комерційна таємниця складається з інформації, що має секретний характер, є невідомою або недосяжною загалом чи в певних обсягах особам, які працюють з подібним типом інформації. Вона має комерційну цінність та охороняється володільцем.

Наукове відкриття – виявлення раніше невідомих, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які спричиняють суттєві зміни в рівні наукового пізнання. В Україні досі не має спеціального закону, який регулював би наукові
відкриття та порядок їх державної реєстрації.

Раціоналізаторська пропозиція – пропозиція, визнана юридичною особою, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Також немає спеціального закону в Україні. Але існує Положення про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію.