Антиколекторство. 5 порад для захисту

Антиколекторство як антипод колекторів

Зі вступом в силу нового закону від 19 березня 2021 року щодо врегулювання колекторської діяльності на території України нібито повинна була скінчитися ера «дикого заходу» беззаконних вибивань боргів з нещасних позичальників кредитів колекторами.

Дійсно, законом вперше підведено під законодавчу базу діяльність колекторських агентств. Тепер цією діяльністю мають право займатися лише ті юридичні особи, що внесені Національним банком України до реєстру колекторських компаній в разі їх відповідності чітким вимогам.

Тобто, колекторська компанія (КК) – це юридична особа (у тому числі небанківська фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу), включена до реєстру колекторських компаній, яка в інтересах кредитодавця (первісного кредитора) та/або нового позикодавця (у разі заміни первісного кредитора) відповідно до договору з таким кредитодавцем та/або новим кредитором має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості (Закон України «Про споживче кредитування»).

Крім того, законом встановлено вимоги щодо взаємодії із боржниками та іншими особами при врегулюванні простроченої заборгованості, так звані вимоги щодо етичної поведінки.

Врегулювання простроченої заборгованості – це дії, спрямовані на погашення у позасудовому порядку заборгованості споживача, який прострочив виконання грошового зобов’язання (прострочена заборгованість) за договором про споживчий кредит або іншим договором, які може здійснювати лише позикодавець або кол. агентство.

Такі дії можуть здійснюватися лише шляхом:

1. прямої комунікації, яка може відбуватися через телефонні та відеодзвінки або особисті зустрічі. Особисті зустрічі можуть бути проведені лише з 9 ранку до 7 вечора за умови, що особа, з якою взаємодіють, не має заперечень стосовно зустрічі та попередньо надала згоду на це під час телефонного спілкування або у письмовій формі. Місце та час зустрічі повинні бути обов’язково попередньо узгоджені.
2. відправлення повідомлень (текстових, голосових тощо) через засоби телекомунікації можливе без залучення співробітників банка або КК за допомогою програмного забезпечення або інших технологічних засобів.
3. відправлення листів з поміткою “Вручити особисто” може здійснюватися за адресою проживання, роботи або перебування фізичної особи.

За першого контакту із боржником або іншими особами, які мають стосунок до заборгованості, позикодавець або кол. компанія повинні надати такі відомості:

• інформацію про позикодавця, який здійснює контакт. Якщо це новий кредитор або КК, то також вказується інформація про старого кредитора;
• ідентифікацію особи, яка здійснює контакт (прізвище, власне ім’я, по батькові).
• правову підставу контакту;
• розмір заборгованості, включаючи основну суму, відсотки, комісії та інші платежі.

При чому слід мати на увазі, що банк або спеціалізована компанія можуть «взаємодіяти» особисто з довжником. Взаємодія з його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем чи третіми особами можлива лише в разі, якщо вони зазначені в договорі споживчого кредиту та надали згоду на таку взаємодію.

Закон також передбачає обов’язок банка чи спецкомпанії на вимогу заборгованця або іншої особи під час першої взаємодії із ними надати документи, що підтверджують заборгованість, протягом семи робочих днів особисто або шляхом направлення листа на зазначену в договорі адресу (електронну або поштову), або в інший визначений таким договором спосіб.

Окремо законом визначено перелік дій позикодавця чи КК, які прямо забороняється вчиняти:

• порушувати особисту гідність, права, свободи, власність довжника та інших осіб, зазначених в договорі споживчого кредиту, які надали згоду на взаємодію, піддавати загрозі їхні життя, здоров’я, ділову репутацію, використовувати погрози, шантаж, вчиняти інші незаконні (неправомірні) дії щодо вказаних осіб;
• введення заборгованця та інших осіб, взаємодія з якими передбачена договором споживчого кредитування та які надали згоду на таку взаємодію, в оману відносно:

a) розміру, характеру та підстав виникнення заборгованості, а також наслідків, які настануть для довжника та інших осіб у разі невиконання зобов’язання за договором про споживчий кредит (наприклад, не можна повідомляти, що заборгованість більша, ніж вона є насправді, або що її неможливо погасити);

б) передачі питання про погашення заборгованості на розгляд суду або можливості застосування до довжника заходів адміністративного і кримінального переслідування (наприклад, не можна повідомляти, що заборгованець обов’язково буде притягнутий до відповідальності, навіть якщо він не порушував закон);

в) належності банка, спеціалізованої компанії, фізичних та юридичних осіб, залучених на договірних засадах до взаємодії із боргуванцем, до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (наприклад, не можна повідомляти, що кол. компанія є державним органом);

• з власної ініціативи спілкуватися з боржником або іншими особами, які мають стосунок до заборгованості, у нічний час і у вихідні та святкові дні;
• зв’язуватися з довжником або іншими особами, які мають стосунок до заборгованості, більш як два рази на добу, крім випадків, коли боржник або інша особа сама звернулася до позикодавця;
• приховувати інформацію про свій номер телефону, поштову адресу або адресу електронної пошти, з якої вони спілкуються з дебітором або іншими особами, які мають стосунок до заборгованості;
• використовувати функцію (сервіс) автоматичного додзвону до довжника або інших осіб, які мають стосунок до заборгованості, більш як 30 хвилин на добу;
• використовувати на конвертах або повідомленнях, що надсилаються заборгованцю або іншим особам, які мають стосунок до заборгованості, зображення, що можуть бути сприйняті як погрози, або інформацію про заборгованість, використовувати написи “виконавчий документ”, “рішення про стягнення”, “повідомлення про виселення” тощо, а також найменування органів державної влади, у тому числі осіб, які здійснюють повноваження у сфері примусового виконання рішень;
• повідомляти третіх осіб про заборгованість дебітора, крім випадків, коли він надав згоду на таку взаємодію;
• вимагати від довжника, його близьких осіб, поручителя або інших осіб взяти на себе зобов’язання щодо заборгованості, якщо інше не передбачено договором про споживчий кредит або законом;
• вчиняти дії, що завдають шкоди репутації заборгованця або інших осіб, які мають стосунок до заборгованості;
• вимагати погашення заборгованості в інший спосіб, ніж передбачено договором про споживчий кредит або законом;
• зв’язуватися з боргуванцем або іншими особами, які мають стосунок до заборгованості, якщо боргуванець письмово повідомив, що його інтереси при врегулюванні простроченої заборгованості представляє його представник;
• проводити особисті зустрічі з дебітором або іншими особами, які мають стосунок до заборгованості, без попереднього погодження таких зустрічей;
• зв’язуватися з особами, які не надали згоди на таку взаємодію.

Довжник не зобов’язаний компенсувати витрати банка, нового позикодавця або КК, пов’язані з врегулюванням простроченої заборгованості.

Національний банк України, як контролюючий орган щодо діяльності кол. компаній під час врегулювання простроченої заборгованості, може встановлювати додаткові вимоги взаємодії з дебітором та іншими пов’язаними із ними особами.

Крім того, Національний банк України має право вживати заходи впливу на спец. компанії за порушення вимог законодавства під час врегулювання простроченої заборгованості накладенням штрафів як на банк, так і на КК, аж до виключення відомостей про таку компанію з реєстру колекторських компаній або анулювання ліцензії кредитодавця – небанківської фінансової установи, що фактично забороняє їхню подальшу діяльність в даній сфері.

Юрист як антиколектор

Отже, завдання юриста щодо захисту боржника під час взаємодії з колекторами полягає у:

• представництві інтересів довжника перед позикодавцем кол. компанією,
• встановленні порушень закону з боку кол. компанії або банка,
• фіксації, підтвердженні таких порушень та
• подальшому пред’явленні контролюючому органу зазначених фактів для вжиття Національним банком України заходів впливу до порушників;
• поданні до суду позовів проти спеціалізованої компанії та/або позикодавця про припинення протиправної діяльності, а за наявності підстав про стягнення шкоди, розірвання договору споживчого кредитування чи визнання його недійсним, скасування обтяження рухомого чи нерухомого майна тощо.

Таким чином, з одного боку, законодавством врегульовано етичну поведінку колекторів з довжниками, а, з іншого боку, контроль за дотримання вимог закону, по суті, покладено саме на дебітора. Оскільки й Національний банк України може вживати заходів впливу до позикодавців-порушників саме за скаргами довжників, що постраждали від незаконних дій вибивачів боргів, і  суд приймає рішення на захист заборгованця лише в разі активної протидії незаконним заходам “рекетирів” та кредиторів шляхом подання проти них позовів та їх відстоювання. І в такому разі не обійтися без гарного адвоката.

Для замовлення безпосередньої юридичної допомоги (консультації) переходьте на сторінку конкретної послуги  або