Реєстрація інтелектуальної власності: 6 переваг

Охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності полягає в тому, що автор або інша особа, визнана законодавством, отримує від держави виключні права на створений об’єкт інтелектуальної власності на певний період часу. Ці права підтверджуються охоронним документом, який видається власнику об’єкта інтелектуальної власності.

Тож державна реєстрація об’єктів інтелектуальної власності та видання на них охоронних документів є найважливішим кроком у попереджені протиправних посягань проти такої власності. Або для авторського права – підтвердження авторства, про що окрема стаття.

Сутність охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності полягає в тому, що автор (розроблювач) об’єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об’єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об’єкта інтелектуальної власності.

Що реєструємо?

Захист або правова охорона інтелектуальної власності, як правило, пов’язується з державною реєстрацією об’єктів такої власності. Доцільним є визначення інтелектуальної власності (ІВ) через зазначення її об’єктів, тобто того, що саме законодавство відносить до інтелектуальної власності. Для цілей цієї статті реєстрація інтелектуальної власності здійснюється щодо наступних об’єктів:

1. Авторське право та суміжні права: літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру, аудіовізуальні, фотографічні твори, твори архітектури, містобудування, комп’ютерні програми, бази даних та інші (детальніше);

Авторське право на твір виникає в результаті його створення. Моментом створення твору вважається первинне його відтворення в будь-якій об’єктивній формі (письмова, речова, електронна (цифрова) тощо).

Не підлягають захисту авторським правом технології створення та вираження твору, ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо їх у творі відображено, описано, пояснено або проілюстровано.

Суміжні права можуть належати виконавцю, виробнику фонограми, відеограми, організації мовлення тощо.

Передача або відчуження авторських та суміжних прав можливе лише в частині майнових прав. Особисті немайнові права не підлягають передачі або відчуженню.

2. Промислова інтелектуальна власність: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, торговельні марки, комерційне найменування, географічне зазначення та комерційна таємниця (детальніше).

Права власності на об’єкти промислової власності виникають з дати, наступної за датою державної реєстрації.

Особисті немайнові права на об’єкти промислової власності аналогічні таким в авторському праві, тому розпорядження об’єктами промислової власності можливе також лише в обсязі майнових прав з деякими відмінностями.

Окремим рядком серед промислової власності стоїть комерційна таємниця, оскільки не підлягає державній реєстрації. Проте, саме правова визначеність термінологічного змісту, що включає її комерційну цінність, й відносить таку таємницю до об’єктів промислової власності. Однак не тільки через це.

До складу комерційної таємниці можуть входити досить різноманітні елементи від інформації та відомостей загального або індивідуального характеру (наприклад, способи та методи залучення клієнтів, їх перелік, логістика матеріалів, продукції тощо) до інших об’єктів інтелектуальної власності (секретні винаходи або корисні моделі, компонування напівпровідникових виробів тощо).

Тобто складний характер наповнення комерційної таємниці формує її комерційну цінність як конкурентну перевагу та визначає як об’єкт промислової власності.

Реєстрація інтелектуальної власності (ІВ): профіт та цимес

Інтелектуальна власність є об’єктом цивільного (господарського) обороту, бере безпосередню участь у комерційних відносинах як предмет інтересу та є, як правило, базисом практично всіх надбань технічного і не тільки прогресу, промисловості, торгівлі, науки, культури тощо. Особливо в сучасних умовах. Щобільше, юриспруденція не поспіває за цим прогресом.

Однак, комерціалізація ІВ потребує надання таким об’єктам правового статусу не лише для захисту від конкурентів, а потрібна, перш за все, у відносинах з державою. Саме внаслідок належної реєстрації інтелектуальній власності надається правова охорона державою.

Проте, головною перевагою як з юридичного погляду, так і при фактичній реалізації прав на об’єкти інтелектуальної власності є можливість розпорядження майновими правами на неї. Тобто продавати, здавати в оренду (ліцензувати), передавати в спадок тощо.

Тож невиключний перелік вигод реєстрації ІВ включає можливості:

1. Підтвердження власності в разі незаконного використання продукту.
2. Підтвердження прав власності по всьому світу.
3. Внесення об’єкта інтелектуальної власності до статутного капіталу компанії, як нематеріального активу.
4. Передачі власницьких прав та надання дозволу на використання інтелектуальної власності (ліцензії).
5. Експорт та імпорт ІВ.
6. Спадкування інтелектуальної власності.

Важливо реєструвати інтелектуальну власність на етапі створення, коли об’єкт існує у матеріальній формі (наприклад, малюнок для товарного знаку, схема чи макет для промислового зразка, комп’ютерний код для програми тощо).

Законодавство захищає право того, хто першим заявляє про свої права на інтелектуальну власність та дбає про її адекватний захист.

Захист комп’ютерних програм стосується програм, які виражені у вихідних або об’єктних кодах, якщо вони є оригінальними. Така охорона поширюється на форму вираження програми. Проте графічний інтерфейс користувача, перелік функцій, формати файлів даних, використовувані для роботи програми, НЕ є частинами форми вираження комп’ютерної програми.

Ідеї та принципи, що лежать в основі будь-якого аспекту комп’ютерної програми, включаючи інтерфейс, логічні схеми, алгоритми та мови програмування, НЕ захищаються авторським правом.

Бази даних (компіляції даних) підлягають авторському захисту, якщо їх добірка та/або організація складових частин є результатом творчої праці.

Варто відзначити, що захист баз даних не поширюється на комп’ютерні програми, що використовувалися під час створення або є необхідними для функціонування самої бази даних.

Особливості реєстрації інтелектуальної власності :

Реєстрація об’єктів інтелектуальної власності (ІВ) в Україні здійснюється Національним органом інтелектуальної власності (УКРНОІВІ).

Так, в Україні реєстрації підлягають:

• авторське право на твір;
• авторське право на службовий твір;
• договір, який стосується права автора на твір (щодо передачі (відчуження) майнових прав на твір);
• договір, який стосується права автора на твір (щодо передачі виключного/невиключного права на використання);
• промислова інтелектуальна власність (винаходи, промислові зразки, корисні моделі, знаки для товарів і послуг).

Порядок реєстрації об’єктів ІВ, строки, перелік документів тощо відрізняються для кожного з об’єктів. Наприклад, для авторського права приблизний перелік такий:

• примірник твору (оприлюднений чи неоприлюднений) у матеріальній формі;
• документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору;
• настанова щодо використання програми / бази даних і опис структури бази даних;
• анотація з описом твору.

Внаслідок реєстрації ІВ здійснюється видача:

1. свідоцтва:

• про державну реєстрацію авторського права на твір;
• про внесення відомостей до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення;
• на знак для товарів і послуг;
• про реєстрацію права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товарів;
• про державну реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми;
• про реєстрацію договорів, які стосуються прав автора на твір;
• про видачу патенту на винахід і корисну модель та промисловий зразок;
• про державну реєстрацію сорту;
• про авторство на сорт рослин.

2. патента на:

• винахід;
• корисну модель;
• промисловий зразок;
• сорт рослин;
• породу тварин.

Свідоцтво та патент засвідчують майнові права інтелектуальної власності та є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Строки чинності виключних майнових прав визначаються для кожного об’єкта ІВ окремо спеціальним законом. Наприклад, строк дії свідоцтва на торговельну марку складає 10 років з дати подання заявки на реєстрацію і продовжується щоразу на 10 років, за умови сплати збору.

Міжнародна реєстрація інтелектуальної власності

Координацію міжнародного захисту інтелектуальної власності (ІВ) здійснює Всесвітня організація інтелектуальної власності, утворена укладенням в 1967 р. Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). До складу ВОІВ входять 193 держави-члени по всьому світу. Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві.

Основна мета цієї міжнародної організації полягає в підтримці захисту інтелектуальної власності на глобальному рівні через налагодження співпраці між країнами та забезпечення виконання умов багатосторонніх угод, які регулюють правові й адміністративні питання у цій сфері.

Правову основу міжнародного захисту інтелектуальної власності складають Паризька конвенція з охорони промислової власності 1883 р., Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів 1886 р. та Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності 1994 р. (Угода ТРІПС), а також низка інших міжнародних договорів, метою яких, серед іншого, є взаємне визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності між державами-членами, створення єдиної класифікації таких об’єктів та врегулювання засобів їх правового захисту.

Власне, головним завданням міжнародної реєстрації ІВ є надання можливості реєстрації в одному місці з розповсюдженням її дії на території якомога більшої кількості країн. Оскільки необхідність подання окремих заявок у кожній країні тягне за собою фінансові витрати, зокрема сплату національних зборів, оплату послуг патентних повірених і перекладачів, які множаться і залежності від кількості країн.

Міжнародна реєстрація інтелектуальної власності включає кілька систем:

• Мадридська система міжнародної реєстрації знаків – це ефективний та економічний механізм для реєстрації товарних знаків та їхнього управління в усьому світі. Подання однієї міжнародної заявки на реєстрацію товарного знака та сплата єдиного набору мит надає змогу отримати охорону в 130 країнах;
• Договір про патентну кооперацію (англ. Patent Cooperation Treaty (PCT)) — міжнародний договір у сфері патентного права, укладений 158 державами в 1970 р., який регулює питання видачі міжнародних патентів на винаходи (корисні моделі):
• Гаазька система міжнародної реєстрації промислових зразків – механізм, який дає змогу зареєструвати до 100 зразків через одну міжнародну заявку в 99 країнах;
• Будапештська система депонування мікроорганізмів — зручне ділове рішення для отримання патенту на винахід, що включає використання біологічного матеріалу, в понад 80 країнах світу. Це досягається через визнання міжнародного депонування, яке проводиться один раз у будь-якому міжнародному депонуванні (МОД);
• Лісабонська система — це зручне та економічно вигідне рішення для міжнародної реєстрації найменувань місць походження та географічних зазначень, яке забезпечує захист у 73 країнах світу через єдину процедуру реєстрації та сплату одного набору зборів.
• Охорона сортів рослин – реєстрація права інтелектуальної власності на нові сорти рослин за селекціонерами в будь-якій з 80 країн, на території яких визнається така реєстрація.

Представлені системи містять здебільшого промислову інтелектуальну власність, міжнародну реєстрацію яких здійснює ВОІВ, окрім міжнародної охорони сортів рослин, яка здійснюється Міжнародним союзом з охорони нових сортів рослин (UPOV).

Що стосується авторського та суміжних прав, то єдиного механізму для одномоментної реєстрації прав не існує. Тож їх реєстрація здійснюється на національному рівні. Проте між 181 країнами-учасниками Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів, 118 країнами-підписантами Договору ВОІВ про авторське право 1996 р. (WCT або ДАП) та 114 членами Договору ВОІВ про виконання і фонограми 1996 р. (WPPT або ДВФ) діє взаємне визнання авторства, виконання, фонограм тощо.

Наша експертиза

Питання доцільності реєстрації певного об’єкта ІВ завжди перебуває в компетенції власника ідеї чи вже готового об’єкта або у особи, яка має намір придбати, використати. Потреба комерціалізації інтелектуального надбання – найперший стимул на цьому шляху.

А от встановлення чи підлягає цей об’єкт правовому захисту, зокрема й реєстрації, чи має комерційну спроможність, обрання обґрунтованого способу правового захисту (реєстрація, фіксація) та статусу такого захисту (національна чи міжнародна реєстрація) тощо потребують професійних знань та навичок.

Саме в цій сфері ми й спеціалізуємося, надаючи повний спектр правових, аудиторських, управлінських експертиз в сфері реєстрації та захисту інтелектуальної власності.

Для замовлення нашої допомоги переходьте на сторінку конкретної послуги  або