Юридичний захист у конфліктах з пацієнтами: 5 нюансів

Конфлікт з пацієнтом – зворотна сторона медичної справи як сфери послуг. Конфлікти неминуче трапляються, бо всі ми – люди, й медики теж. Деякі причини таких конфліктів досліджуються у цій статті, особливо ті, що призводять до юридичних наслідків, а також захист у конфліктах з пацієнтами.

Основним ризиком юридичних наслідків у конфліктах з пацієнтами є настання цивільної, адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності. І якщо перші два види відповідальності притаманні медичним закладам зі статусом юридичної особи, то до фізичної особи, в тому числі ФОПа, можуть бути застосовані всі чотири.

Лікарська таємниця

Так, згідно зі статтею 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я до лікарської таємниці віднесено інформацію про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, а також про особисті аспекти життя, не пов’язані з медичними питаннями пацієнта. Медичні працівники та інші особи, які стали володарями такої інформації зобов’язані зберігати конфіденційність цих відомостей. Вони не мають права розголошувати таку інформацію, крім випадків, коли це передбачено законодавчими актами або на вимогу правоохоронних органів та суду. Збереження конфіденційності є важливим правом пацієнта, яке гарантується як Європейською хартією прав пацієнтів, так і Конституцією України.

Поінформована згода

Згода об`єктивно інформованого дієздатного пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування відповідно до вимог ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Договір про надання медичних послуг

Захищаючи свої права, пацієнт може вжити заходів для оскарження дій або бездіяльності лікаря, звернувшись до правоохоронних органів, прокуратури або подавши позов до суду.

З метою зниження можливих ризиків конфліктів з приватними медичними закладами, які надають медичні послуги за плату, важливо укладати цивільноправовий договір про надання медичних послуг зі своїми клієнтами (пацієнтами). На цей час на законодавчому рівні в Україні не існує стандартної типової форми договору на надання платних медичних послуг. Однак більшість медичних закладів самостійно розробляють бланки стандартної форми договору, яку використовують при укладанні з пацієнтами.

Однак неможливо врегулювати таким договором абсолютно всі обставини, які можуть виникнути в ході лікування.

Медична документація як доказ

Вірогідність звернення пацієнта до органів, які мають право порушити кримінальну справу проти лікаря у випадку, якщо дії лікаря стосовно пацієнта відповідають ознакам злочину, визначеним Кримінальним кодексом України, також завжди існує в практиці.

Пацієнт має значний набір можливостей для захисту своїх прав згідно з законодавством, однак в певних ситуаціях медичні установи і їх персонал також потребують захисту від необґрунтованих обвинувачень.

Ключовим фактором ефективного захисту є належно оформлені документи, що підтверджують твердження і доводи на їх користь, які надає медичний заклад.

У справі судового захисту медиків важливим елементом є збір та подання доказів. Доказами у таких справах, пов’язаних із медичною допомогою, можуть бути будь-які фактичні дані, які дозволяють суду встановити наявність чи відсутність обставин, що підтверджують вимоги та заперечення сторін, а також інших факторів, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона (як пацієнт, так і медичний заклад) зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають лише ті обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи та стосуються питань, що викликають суперечки між сторонами та іншими учасниками судового процесу. Важливо зауважити, що докази не можуть базуватися на припущеннях.

Медична документація, яка формується під час надання медичних послуг, є основним джерелом доказів у справах, що стосуються захисту прав пацієнтів. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” встановлює обов’язок медичних працівників надавати медичну інформацію.

Відповідно до чинного законодавства, пацієнт має право ознайомитися з такими документами:

• історія хвороби;
• амбулаторна картка;
• інші медичні документи та документи, що стосуються його здоров’я або були отримані під час надання медичних послуг.

Саме ці документи і є основою доказової бази. Причому для обох сторін в спорі.

Медичним закладам, з метою запобігання можливим безпідставним скаргам від клієнтів, пов’язаним з наданням медичних послуг, рекомендується укладати договори про надання медичних послуг та пропонувати клієнтам підписати додаткові письмові документи.

Зокрема, для зниження ризиків для медичного закладу, клієнту повинно бути запропоновано підписати документ, що попереджує про можливі наслідки діагностики та лікування для його здоров’я та життя (інформована згода пацієнта).

Таким чином, юридична профілактика діяльності медичного закладу є запорукою в запобіганні можливих конфліктних ситуацій із пацієнтами.

Професійні медичні злочини

До “професійних медичних злочинів” закон відносить:

• неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131 КК України);
• розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби (ст. 132 КК України);
• незаконне проведення аборту або стерилізації (ст. 134 КК України);
• незаконна лікувальна діяльність (ст. 138 КК України);
• ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК України);
• неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК України);
• порушення прав пацієнта (ст. 141 КК України);
• незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 КК України);
• порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (ст. 143 КК України);
• насильницьке донорство (ст. 144 КК України);
• незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 КК України).

Примітна особливість медико-правових кримінальних правопорушень полягає у їхній особливо небезпечній природі для суспільства, особливо коли йдеться про професійні злочини у медичній сфері. До загальних ознак таких правопорушень належать випадки, коли недбалість медичного персоналу призводить до летальних наслідків для пацієнтів та становить загрозу їхньому життю та здоров’ю. Зокрема, можливо згадати про кримінальні діяння, які визначені статтею 119 Кримінального кодексу України як “вбивство через необережність”, а також статтю 128 Кримінального кодексу України, що стосується “необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження”.

Варто зауважити, що випадки притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності виявляються досить рідкими. Доведеність державного обвинувачення та винесення обвинувального вироку у таких справах є винятковою ситуацією.

Для замовлення безпосередньої юридичної допомоги (консультації) переходьте на сторінку конкретної послуги  або