Ціна помилки в договорі

Спори між сторонами, що витікають з договірних відносин, є досить поширеним явищем в господарських відносинах і включають в це поняття дуже багато різних аспектів, факторів, які не можливо перелічити в рамках однієї статті.

Набагато простіше, при розгляді цього питання, визначитися з так званими видами спорів, які виникають на різних етапах договірних відносин.

Законодавство передбачає певні стандартні процедури:

Етап договірних відносин

Види спорів

Способи вирішення

Укладення договору

Переддоговірні

–          через протокол розбіжностей;

–          в судовому порядку.

Виконання договору

З виконання договорів

претензійно-позовний

Зміна/розірвання договору

Зі зміни/розірвання договору

–          досудовий (за погодженням сторін, в односторонньому порядку);

–          в судовому порядку.

Переддоговірні спори, що виникають на стадії укладення договорів, за загальним порядком вирішуються через протокол розбіжностей в разі, якщо запропонований проект договору (оферта) однієї сторони не задовольняє в якихось його умовах іншу сторону для прийняття пропозиції укладення такого договору (акцепт).

Насправді, в більшості звичайних комерційних відносин відсутність домовленості між сторонами майбутнього договору щодо його умов призводить лише до того, що такий договір вважається не укладеним.

Справжні спори на цьому етапі виникають, як правило, якщо одна зі сторін значно погіршує умови договору для іншої сторони, порівняно з іншими контрагентами. Це стосується публічних договорів, договорів приєднання. Або порушує вимоги законодавства, підзаконних актів, правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, щодо умов договору, обов’язкових для їх сторін (сторони). В такому випадку спір підлягає розгляду в судовому порядку.

А вже на інших стадіях розповсюдженим є звичайний, так званий, претензійно-позовний порядок вирішення спорів, досудовий, ба навіть, позасудовий.

В рамках цієї статті позовний (судовий) порядок вирішення спорів залишається поза дужками (тема окремої статті).

Позасудові способи вирішення договірних способів нами вже було частково розглянуто в попередніх статтях. В подальшому, ми постійно будемо повертатися до цієї теми більш конкретно.

А поки що розглянемо досудові способи вирішення спорів, що витікають з договірних відносин.

Отже залишився лише претензійний порядок вирішення спору?

Більшість юристів із цим погодяться.

Однак під претензійний порядок вирішення спорів просто неможливо підігнати такий об’ємний масив договірних відносин, під який підпадають спори з виконання договорів та їх зміни або розірвання.

Взагалі, поняття досудового врегулювання спору є суто процесуальним і передує судовому вирішенню спору.

Тобто коли юрист береться за справу на цьому етапі договірних відносин, він заздалегідь підготовлює справу до вирішення її в судовому порядку.

Проте, насправді, цей етап, в нашому розумінні, є, перш за все, етапом роботи над помилками.

Якщо вже спір виник, то його причини, зазвичай, полягають в помилках, допущених на стадіях укладання договору або виконання договору його сторонами.

Можливо, договір не передбачав всі можливі обставини розвитку договірних відносин. Тобто розробник договору мав не досить чітке уявлення про конкретні господарські відносини між його сторонами. Або не було передбачено певні можливі відхилення в схемі цих відносин (вірогідність зміни строків виконання умов договору, складний процес виробництва контрагента, залежність сторони договору від третіх осіб, їх виробничого циклу, тощо).

Договірні відносини в юридичному розумінні – це сукупність складного документообігу юридичної та бухгалтерської документації. Чим більше задокументовано певні договірні відносини, тим більше доказів вини сторони, що порушила договір, тим більше правових підстав задіяти конкретні правові методи вирішення спору.

Так, згідно із законодавством претензія –  це письмова вимога підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів. До претензії додаються документи, що підтверджують вимоги заявника.

А якщо так склалося, що порушення умов договору сталося через обставини, підстави, або способом, які не передбачено договором? Як в такому разі довести вину порушника договору?

Слід додати, що претензійний порядок вирішення спорів не є обов’язковим, за деякими виключеннями. А за своєю сутністю є, скоріш, номенклатурним рудиментом радянської правової системи, який ще на початку 2000-х років залишався обов’язковим досудовим етапом вирішення спору.  Навіть важко пригадати, коли цей порядок спрацьовував на практиці в сучасних умовах.

Ми ж на цьому етапі намагаємося виправити ситуацію шляхом відновлення порушеного договору. А якщо це неможливо, – зібрати максимальну кількість доказів вини порушника договору. Або, навпаки, довести невинуватість порушника (якщо виступаємо в захисті на його стороні ).

Забезпечення доказів

Наприклад, в нашій практиці була справа, коли підрядник за договором будівельного підряду зіткнувся з відмовою замовника від оплати етапу будівельних робіт, підписання актів виконаних робіт (форми КБ-3) і, взагалі від прийняття виконаних додаткових робіт.

Проблеми виникли через те, що договір було укладено не надто прискіпливо, питання строків прийняття замовником етапів робіт взагалі не врегульовано, проектно-кошторисна документація не відповідала фронту робіт, а підставою оплати передбачався факт прийняття виконаних робіт за відповідними актами. Які замовник і відмовлявся підписувати.

Підрядник вдався до звичайної процедури вирішення спору за допомогою письмової переписки з вимогами про сплату виконаних робіт. А в решті-решт, до претензійно-позовної практики вирішення спору.

Нас було долучено до спору вже на стадії судового розгляду справи.

Вирішити спір нам вдалося лише коли справу було передано з Вищого господарського суду України до господарського суду першої інстанції на новий розгляд. І то лише через те, що ми спромоглися долучити до справи велику кількість нових доказів. Вирішення спору зайняло півтора роки часу.

Тобто проблеми в цій справі виникли через недосконалий договір і недостатність доказів вини порушника договору.

Способів доведення вини порушника договору досить багато. В кожному конкретному випадку вони індивідуальні.

Але, як універсальний метод ми розробили найбільш універсальну, в більшості випадків, процедуру пред’явлення зобов’язальних вимог.

Зазвичай, зобов’язальні вимоги полягають в процедурі пред’явлення боржнику письмових вимог з приводу підтвердження наявності певних обставин (наприклад, настання права вимоги за договором, якщо строк виконання не зазначено); в разі потреби повідомлення контрагента про зміну певних обставин чи умов угоди (наприклад, відступлення права вимоги – продажу боргу) та інше.

А відтак, застосування процедури пред’явлення зобов’язальних вимог можливе як до господарських, так і до цивільних правовідносин.

Зобов’язальні вимоги дозволяють пред’явити боржнику (зобов’язаній особі) вимогу про вчинення певних дій.

Як в описаній вище справі спочатку ми письмово вимагали від замовника підрядних будівельних робіт підтвердження відмови від прийняття виконаних частини основних та додаткових робіт. Після отримання його письмової відмови, ми вимагали від нього обґрунтувати цю відмову. Замовник послався на неякісність робіт та відсутність додаткової угоди про виконання додаткових будівельних робіт і запропонував провести відповідну експертизу. Суд, в свою чергу, на підставі такої його відповіді зобов’язав замовника замовити і оплатити експертизу. Яка в свою чергу підтвердила необхідність в таких додаткових роботах. Подальше вирішення спору – «справа техніки».

Ще одним прикладом застосування зобов’язальної вимоги є ситуація з нашої ж практики, коли за умовами договору постачання підтвердженням отримання товару покупцем був факт оплати останнім вартості товару. А однією з умов оплати за тим же договором була часткова передплата товару.

Постачальник скористався недоглядом покупця за умовами договору, і шантажував останнього досить тривалий час за для подовження договірних відносин тим, що не постачатиме передплачену частину товару, якщо покупець відмовиться від договору.

Ми затребували від постачальника звірення розрахунків за договором, погрожуючи відмовитися від прийняття решти поставок. На підставі отриманої звірки ми висунили вимогу про повернення надміру сплачених коштів за непоставлений товар. Постачальник звернувся з позовом до суду, де й успішно програв справу.

Тобто, зобов’язальна вимога – це вимога кредитора до боржника виконати певні дії, визнати певні факти, надати певні відомості, які можна і потрібно використовувати в якості доказів його вини в порушенні договірних (і не тільки!) відносин.

Особливість зобов’язальної вимоги полягає в тому, що її необхідно застосовувати, коли потрібно вирішити неврегульовані договором питання на свою користь.

Причому навіть відсутність відповіді або очікуваних дій боржника на зобов’язальну вимогу, за певних умов, вже може бути доказом його вини в порушенні договору.

Окремо слід додати, що законодавством встановлено строк розгляду претензії, який складає місяць з дня її отримання.

А в деяких випадках, коли обов’язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов’язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Крім того, одержувач претензії може подовжити строк її розгляду шляхом витребування від заявника додаткових документів, що обґрунтовують вимоги претензії.

Зобов’язальна ж вимога позбавлена цього недоліку, оскільки жодним чином строк її розгляду законодавством не обмежено, окрім «розумного строку». Тобто ви спокійнісенько маєте можливість встановити строк розгляду своєї вимоги боржником в межах розумного строку.

Цей строк, звичайно, повинен включати строк поштового пробігу на доставку вашої вимоги боржнику та, якщо це передбачається вимогою такий же строк на отримання вами відповіді, а також строк розгляду вимоги боржником.

Якщо ваша ситуація якраз перебуває на стадії врегулювання спору з виконання договору або його зміни/розірвання, ви можете скористатись нашим сервісом «Досудове врегулювання спору».

Як користуватись сервісом «Досудове врегулювання спору»?

Цей сервіс дозволяє замовити розробку стратегії за процедурою досудового врегулювання спору та складання необхідних юридичних документів для забезпечення юридичної переваги в спорі, доказів вини боржника в порушенні договору, виправлення помилок договорів, тощо.

Сервіс оформлено у вигляді форми, в якій потрібно вибрати певні опції та ввести необхідні відомості, в результаті чого нашими юристами буде розроблений індивідуальній продукт – юридичні документи, складені спеціально для вас, під потреби вашої справи та з вашими умовами.

Розглянемо детальніше цю форму замовлення продукту.

Форма містить два розділи:

  1. Розділ «Сфера застосування»

zastosuv

Обрання сфери застосування договору

Тут ви вибираєте відносини, в яких плануєте застосовувати готовий продукт. На вибір пропонується два варіанти: цивільні або господарські правовідносини.

В залежності від обраної сфери застосування, ціна розробки продукту варіюється. Вартість розробки продукту для цивільних правовідносин дешевше, ніж для господарських.

Це пов’язано із сутністю та природними відмінностями таких відносин.

Документи в господарській і цивільній сферах відрізняються друг від друга сферою застосування і метою укладання. Якщо юридичні документи в господарській сфері застосовуються для підприємницької та відповідно господарської діяльності та, як правило, з метою отримання прибутку чи забезпечення діяльності господарюючого суб’єкта, то в цивільній сфері такі документи призначені для застосування в більш широкій сфері правовідносин, а також за колом осіб (можуть застосовуватись будь-ким, а не тільки підприємцями), і за метою та сферою застосування.

Тобто комерційна потреба застосування юридичних продуктів більш дорожча.

Зверніть увагу! Поряд з назвою майже кожного елементу форми присутній значок питання у синьому кружечку. Якщо на нього навести курсор миші (на комп’ютері) або натиснути пальцем (на сенсорному екрані) – спливе затемнене віконце з підказкою.

tooltip2

Підказка у формі замовлення

     2. Розділ «Обставини спору»

obstav

Вигляд розділу «Обставини спору»

Розділ складається з двох полів, за допомогою яких потрібно зазначити обставини спору, додати підтверджувальну документацію.

Поле «Опис обставин спору»: зазначте, з приводу чого виник спір, вкажіть документацію, що підтверджує зазначені обставини.

Поле «Додати копії»: додайте копії договору, додатків до нього, первісної бухгалтерської, іншої пов’язаної підтверджувальної документації.

Готовий продукт «Досудове врегулювання спору».

Яку ж саме процедуру досудового врегулювання спору потрібно обирати: пред’явлення претензії чи зобов’язальних вимог? Це досить просто. Ми самі це зробимо за Вас! На підставі наданих вами інформації та документів. Ми виберемо процедуру, яка найбільш відповідає вашій справі.

До складу продукту входять:

  • правовий аналіз доданих до замовлення копій документів, як підстав виникнення спору (спірний договір або листування з контрагентом, первісна договірна/бухгалтерська документація (акти прийому-передачі, рахунки, квитанції, платіжні доручення, тощо);
  • безпосереднє розроблення претензії чи зобов’язальної вимоги;
  • розрахунок сум заборгованості, строків прострочення виконання зобов’язання, штрафних санкцій, інфляційних втрат, процентів за користування чужими грошовими коштами тощо;
  • докладна інструкція з виконання/додержання обраної процедури досудового врегулювання спору.

Готовий продукт «Досудове врегулювання спору» має вигляд письмових документів (zip-архів з файлами в розширенні .docx Microsoft Word 2007-2016), який ми надсилаємо замовнику протягом трьох робочих днів після замовлення на адресу електронної пошти замовника.

Подібні записи:

Залишити відповідь